Героїнею нашого чергового 5 o’clock tea стала Севгіль Мусаєва, головний редактор Української правди.
Розмовляла Аліна Даніленко
Я сиділа в улюбленому ресторані “Одеса” і чекала приходу своєї гості, задаючись питанням про те, якою буде дівчина, яку питання нафтовидобутку цікавлять більше останніх модних трендів сезону, і якій вдалося стати свого часу наймолодшим в Україні головним редактором серйозного політичного видання.
На нашу зустріч Севгіль прийшла в елегантній приталенній білій сукні а-ля 70-і. Яскрава і чарівна брюнетка з ідеальною фігурою, симпатичними ямочками на щоках і білосніжною посмішкою. Не можу не зізнатися, що редактора Української правди я представляла трохи інакше, але здається, ця дівчина з прямою поставою і впевненим поглядом – саме та людина, яка може диктувати свої правила гри і ламати стереотипи.
– Севгіль, ти п’ять разів отримувала премію ділових кіл PRESSзвание, була кореспондентом в FORBES Україна, потім очолила ділове інтернет видання HUBS, а зараз ти головний редактор “Української правди”. Як, Севгіль? Як ти все це встигла до 28 років? У чому твій секрет успіху?
– Я думаю, саме дитинство сформувало і загартувало мене. Мені здається, що людина, яка росла в тепличних умовах, і не відчувала будь-яких складнощів, не володіє достатнім рівнем мотіваціі.
В школі я була єдиною кримської татаркою, і далеко не всі однокласники і вчителі ставилися до мене неупереджено. І для того, щоб бути на рівні з іншими, мені доводилося працювати в два рази більше. І, незважаючи на те, що в школі мало хто вважав, що я зможу хоч чогось досягти, я вступила до вузу і при цьому продовжувала завжди працювати більше і більше. Не люблю слово успіх, але скажу одне, в самореалізації все залежить десь на 10 відсотків від таланту, а все інше – від посидючості, працьовитості і від того, що ти не опускаєш руки, коли у тебе щось не виходить.
– Напевно, шлях досягнення твого успіху не так легкий, як може показатися.
– І тут все залежить від того, що коли ти падаєш, тобі потрібно встати і йти далі.
– Так що все-таки було твоєї головною мотивацією?
-Як сказав один мій знайомий, крім твоєї звичайної роботи у тебе є ще одна робота – це бути кримської татаркою. Довести, що мій народ нічим не гірше, що ми не другий сорт. Спочатку це і було моєю головною мотивацією.
– Напевно не всі представляють редактора подібного серйозно політичного видання трохи інакше. Як ти борешся зі стереотипами?
– У Львові я якось зустрілася з Андрієм Садовим і, коли мене йому представили як редактора «Української правди», він сказав: «Боже я думав, вам років за 60!”.
– Якось використовуєш молодість і красу в своїх цілях?
– Коли я ще на зорі своєї кар’єри приходила на інтерв’ю до якого-небудь нафтогазового чиновника, він на мене здивовано дивився і питав, чи виповнилося мені вже 18 років. Потім вони дивувалися, що така мила дівчинка може видавати розгромні тексти . Потім звикли. Так що так, іноді я люблю грати із стереотіпамі.
– Привчаєш наших чиновників до того, що красива жінка може бути і розумною?
– Хто сказав, що якщо я головний редактор суспільно-політичного видання, то не можу ходити в спідниці вище коліна? Я така, яка є! Я люблю добре виглядати, обожнюю сукні, у мене їх багато і вони роблять мене жіночнішою.
– Є такі сукні, які приносять удачу, свого роду талісмани?
– У мене є одне синє плаття від Rent A Brand. Я одягла його на інтерв’ю з Жозе Мануелем Баррозу. І вважаю, що воно мені принесло удачу, тому що, зізнаюся, воно було мені до лиця і у мене часто запитували, де я його купувала.
– Треба б і мені придивитися таке щасливе плаття. Поспілкувавшись з тобою, починаю сумніватися, що позиція головного редактора нехай навіть і такого видання – це твоя головна мета. Зазвичай люди з такими амбіціями ставлять перед собою дуже високі планки. Впевнена, поруч з тобою є люди, які покладають на тебе дуже великі надії. Не боїшся такої відповідальності?
– Це мене мотивує, тому що розумію, що не можу подвесті. І хоча багато через незнання думають, що в такому юному віці на мене можна тиснути морально, я розумію свої цілі, завдання і ніколи не дозволяю цього робити. Так, мені іноді буває важко, але я навчилася тримати удари, стримувати свої емоції. Кожен день і я, і «Українська правда» як ніби під мікроскопом. Адже це головне політичне видання країни. Звичайно ж, завжди є і буде якась критика. Важливо кожен день працювати над досягненням своєї мети, і зараз я кожен день думаю, як зробити це видання ще краще і успішніше. Але страхи є завжди, і це те, що по життю нас найбільше стримує. І коли ми їх долаємо – ми растемо.
Мені було 27 років, коли я стала головним редактором і, звичайно ж, були певні побоювання щодо того, чи варто мені погоджуватися на керівну посаду, але я подумала і зробила крок вперед. І зараз я щаслива, що погодилася.
Мобільний Севгіль встановлений на беззвучний режим, але дисплей раз у раз спалахує, висвітлюючи номера тих, що дзвонить. Лише час від часу Севгіль відволікається від нашої бесіди, щоб відповісти на особливо терміновий робочий дзвінок. Судячи з усього, у головного редактора Української правди не буває виходних.
-Як справляєшся зі стресами?
-Плавання дуже допомагає мені і відновлює мої сили. А ще класична музика. Люблю слухати Рахманінова, Баха, Едварда Гріга.
– Севгіль, що допомагає тобі залишатися такою жіночною?
– Моя мама дуже жіночна і вона з раннього дитинства привчала нас до того, як жінка повинна себе вести і як вона повинна виглядати. Я вважаю, що ти в будь-якій ситуації повинна залишатися жінкою. І навіть якщо ти спала всього 2-3 години в день, ти все одно повинна бути красивою і доглянутою. А ще носити сукні.
-Як часто вдається читати?
-Я люблю книги, і зараз я читаю книгу «Здобич» Даніеля Єргіна про історію нафтовидобувної галузі. Ти, може бути, здивуєшся, але читаючи її, я розслабляюся. До цього я читала книгу свого колишнього редактора, вона називається «Гуд Бай імперія». Це цікавий проект, виконаний у форматі інтерв’ю, про реформи.
-В своєму житті ти всього добиваєшся сама?
– У мене проста сім’я, з чоловіком ми познайомилися, коли я вже працювала в FORBES, все, що у мене є – результат моєї роботи. Хоча у мене і була перспектива легкого шляху, я вибрала складний. І я не можу сказати, що я цим не пишаюся. Маючи талант, посидючість і працьовитість, всього можна досягти!
– Уяви, що нас зараз читає дівчина, яка як і ти хотіла б багато чого досягти в цьому житті. Що б ти сказала цій дівчині? Порадила б їй простий шлях або складний?
– Складний шлях завжди цікавіше.
– Що сьогодні ти цінуєш найбільше?
– Я намагаюся жити сьогоднішнім днем і брати від нього по максимуму. Матеріальні блага для мене не головне. Відчуття, емоції і щось, що не можна помацати, для мене набагато важливіше. Відчути набагато більше емоцій від свого особистого зростання для мене дуже важливо. Навіть шлях до бар’єра важливіше, і коли ти його долаєш – це величезна емоція, до якої ти прагнув. А потім ти ставиш новий бар’єр і нову задачу.
– Добре, коли ти перестрибнув через це бар’єр, а не врізався в нього лобом.
– Ну буває і таке, але не може бути все безхмарно, іноді трапляються форс-мажори, іноді ти стаєш заручником ситуації, в якій не все залежить тільки від тебе, але завжди потрібно пробувати і не бояться.
Фотографувала Кріс Кулаковска
Пригощав ресторан “Одеса”
На Севгіль подіумна сукня Lanvin
На Аліні білосніжна сукня BCBG Max Azria
